Сторінка українською мовою | Страница на русском языке

Ефірні олії володіють широким спектром лікувального та профілактичного впливу на організм людини. Однак необхідно пам'ятати про можливі негативні ефекти, які можуть проявлятися у вигляді подразнення шкіри та слизових, сльозотечі, чхання, кашлю, запаморочення, серцебиття, непереносимості запаху.

Тому робота з ефірно-олійною сировиною та ефірними оліями повинна проводитися з дотриманням техніки безпеки як під час контакту зі шкірою, так і під час інгаляційного впливу.

Терпени - хімічні сполуки, вуглеводні, молекули яких складаються з атомів двох елементів - вуглецю та водню. Терпени швидко випаровуються (висока летючість), легко окислюються і розпадаються, тому ефірні олії з великим вмістом терпенів не підлягають зберіганню більше одного року. Назви речовин із групи терпенів закінчуються на -ен.

Монотерпени містяться майже у всіх ефірних оліях і можуть чинити такі біологічні дії: антисептичну (антибактеріальну, протигрибкову, противірусну), відхаркувальну, сечогінну.

Не дивлячись на те що терпени вважаються доволі безпечними, вони можуть подразнювати шкіру та слизові оболонки, у чутливих осіб спричиняти алергічні реакції. Особливо часто виникають алергічні реакції на присутність д-3-карену (соснова, смерекова олії).

Цитрусові ефірні олії містять велику (до 90%) кількість d-лімонену, використовувати їх треба в розведеному вигляді та з обережністю, особливо особам із чутливою шкірою.

Терпен бергамотен (5-метоксипсорален), що також міститься в цитрусових ефірних оліях, підвищує чутливість шкіри до сонячного світла та ультрафіолетових променів, що може спричинити потемніння шкіри та опіки (фотосенсибілізуюча та фототоксична дія). Тому не рекомендується використовувати його перед виходом на сонце або перед відвідуванням штучного солярію.

Терпен камфен, що міститься в ефірних оліях камфори, ялівцю, сосни, подразнюючи паренхіму нирок, посилює сечовиділення, тому не рекомендується застосовувати ці олії в разі нефритів.

Сесквітерпени (півторатерпени)більш стійкі до окиснення і менш леткі, ніж монотерпени. Типовими представниками сесквітерпенів є азулен (деревій, полин), хамазулен (ромашка), каріофілен (гвоздика). Сесквітерпени мають антисептичну дію, зупиняючи ріст бактерій, вірусів, грибків або вбиваючи їх, чинять знеболювальну, протизапальну дію, сприяють зняттю або зменшенню спазмів і тим самим зниженню артеріального тиску, заспокійливо діють на центральну нервову систему.

Терпеноїди - це хімічні сполуки, що містять, окрім вуглецю та водню, кисень. До таких сполук належать спирти, альдегіди, ефіри (прості та складні), кетони, феноли, кислоти та оксиди.

Спирти - сполука, що найчастіше зустрічається в ефірних оліях. Залежно від просторової будови молекули (стереометрії) вони поділяються на монотерпеноли, сескві- і дитерпеноли. Спирти дифузні, легко випаровуються, часто їхній аромат є провідною нотою в характеристиці запаху ефірної олії. Назви спиртів мають закінчення -ол.

Спирт гераніол характеризує запах герані, він також входить до складу ефірних олій троянди, пальмарози, цитронелли та ін.

Ліналоол, що має в чистому вигляді запах конвалії, привносить у характеристику аромату тонку квіткову ноту. Він міститься в ефірних оліях троянди, герані, коріандру, лаванди, мускатної шавлії тощо.

Запах ментолу неможливо переплутати ні з яким іншим, він тісно пов'язаний з м'ятою, присутній також у невеликій кількості в геранієвій олії. Лавандулол, що несе тонкий аромат лаванди, входить до складу багатьох ефірних олій.

Біологічна дія спиртів. Спирти в складі ефірних олій не тільки привносять своєрідність аромату, а й сприяють прояву антисептичної активності в боротьбі з бактеріальною та вірусною інфекціями, чинять знеболюючу, анестезуючу, а також діуретичну (сечогінну) та тонізуючу дію, сприяють стимуляції імунної системи, регулюють гормональну діяльність.

Спірт в складі ефірних олій не тільки додає своєрідність аромату, а й сприяє прояву антисептичної активності у боротьбі з бактеріальною та вірусною інфекціями.

Вельми важливою є відсутність токсичності, тому ефірні олії з переважним вмістом спиртів відносно безпечні.

Альдегіди - це хімічні сполуки, які містять карбонільну групу наприкінці вуглеводневого ланцюжка, легко окислюються, чим пояснюються їхні активні властивості, наприклад антисептичні. Висока антисептична активність альдегідів спрямована на бактерії, віруси, патогенні грибки, паразитів.

Біологічна дія альдегідів: антисептична, розслаблювальна (релаксуюча), протизапальна, протизапальна, протиспазматична, жарознижувальна. Альдегіди у великих концентраціях можуть чинити подразнювальну дію на шкіру та слизові оболонки, у чутливих осіб спричиняти алергічні реакції. Тому потрібна особлива обережність у використанні ефірних олій, що містять велику кількість альдегідів. Не рекомендується використовувати такі олії без контролю лікаря, особливо для терапії дітей та осіб з алергічними реакціями.

Ніколи не наносьте на шкіру та слизові в нерозведеному вигляді ефірні олії з високим вмістом альдегідів!

У деяких ефірних оліях досить багато альдегідів: у коричній з кори - до 75% (коричний альдегід), у лемонграсовій - до 70% (цитраль). Назви альдегідів мають закінчення -аль.

Альдегід цитраль міститься також в ефірних оліях цитрусових (апельсина, лайма, лимона, мандарина, грейпфрута), кубебовій (литзея кубеба); цитронелаль - в ефірних оліях цитронели, лимонного евкаліпта; бензойний альдегід - в ефірних оліях стираксу, пачулевій олії.

Ефіри - це хімічні сполуки, що містять кислотні радикали, які забезпечують їхню біологічну активність. Ефіри містяться в більшості ефірних олій, їхня присутність надає аромату олій фруктової ноти та відтінків солодощів. Ефіри малотоксичні та відносно безпечні. У міжнародній класифікації назви ефірів мають закінчення -ат.

Ефір бензилбензоат із сильним квітковим і легким фруктовим запахом міститься в ефірних оліях великоквіткового жасмину, іланг-ілангу, туберози та багатьох інших.

Ефір фенілетилтиглат із приємним трав'янисто-квітковим запахом міститься в ефірних оліях алжирської герані та троянди.

Ефір кумінілацетат зі свіжим фруктовим запахом, з відтінками запаху бергамота міститься в ефірній олії багна.

Біологічна дія ефірів різнобічна, але провідними є розслаблювальна, спазмолітична, протизапальна, зігрівальна та заспокійлива. За рахунок тісного зв'язку з органічними кислотами ефіри володіють ранозагоювальним, протигрибковим ефектом і проявляють антипаразитарні властивості.

Високий вміст ефірів в ефірній олії може спричиняти подразнювальну дію на шкіру і вимагає обережності та дотримання допустимих концентрацій. Наприклад, ефірна олія римської ромашки (Anthemis nobilis) містить до 80% ефірів, застосовується для ароматерапії в максимальній концентрації 2% у разі нервового напруження, депресії, подагри, різноманітних спазмів.

Ефірна олія істинної лаванди містить 46-48% ліналілацетату і близько 3% лавандулілацетату і має виражену ранозагоювальну активність, заспокійливу та розслаблювальну дію.

Кетони являють собою хімічні сполуки, що містять карбонільну групу в середині вуглеводневого ланцюга. Існують кетони ароматичні, ненасичені, оксикетони та насичені (гексан).

Біологічна дія кетонів різноманітна: антисептична (особливо протигрибкова), ранозагоювальна, знеболювальна, протизапальна, жарознижувальна. Вивчено також можливий вплив кетонів на згортання крові - знижуючи його, вони чинять антикоагулювальну (протизгортальну) дію; кетони мають муколітичний (стимулюють вироблення слизу), ліполітичний (розчиняють жири), седативний (заспокійливо діють на нервову систему) ефекти. За всіх позитивних властивостей кетонів необхідно відзначити і їхню можливу токсичну дію.

Ароматерапевт із Німеччини доктор Д. Вабнер на підставі результатів досліджень запропонував класифікацію ефірних олій сильної дії, що ґрунтується на їхньому хімічному складі та токсикологічних властивостях.

Було відзначено, що ефірні олії з високим вмістом кетону можуть спричиняти побічні негативні дії: нейротоксичність (негативно впливають на функції нервової системи), ембріотропний ефект (небезпечні під час вагітності), гепатотропний ефект (порушують функцію печінки). Такими властивостями володіють ефірні олії з високим вмістом кетону:

• Ісопу (Hyssopus officinalis) - пінокамфон;
• Лаванди ковшикової (Lavandula stoechas) - камфора;
• М'яти болотної (Mentha pulegium) - гтулегон;
• Польші гіркої (Artemisia absinthium) - туйон;
• Полину звичайного (Artemisia vulgaris) - туйон;
• Рути (Ruta graveolens) - леонілкетон;
• Туї (Thuja occidentalis) - туйон.

З обережністю рекомендується застосовувати ефірні олії з середнім вмістом кетону:

Камфорного дерева (Cinnamonum camphora) - камфора
Лаванди широколистої (Lavandula latifolia) - камфора до 14%.
Шалфея лікарського (Salvia officinalis) - туйон

Відносно безпечні ефірні олії з низьким і мінімальним вмістом кетону:

• Безсмертника (Helichrysum italicum) - італідон;
• Ветиверії (Vetivera zizanoides) - ветивон;
• Кедра атлантичного (Cedrus atlantica) - атлантон;
• М'яти перцевої (Mentha piperita) - ментон;
• Розмарину (вид campher)(Rosmarinus officinalis) - камфора;
• Розмарину (вид veteran) (Rosmarinus officinalis) - вербеною;
• Евкаліпта (вид dives) (Eucalyptus dives) - криптон;
• Евкаліпта (вид polibractea) (Eucalyptus polibractea) - піперитон;
• Евкаліпта кулькового (Eucalyptus globulus) - пінокарвон;

Назви кетонів закінчуються на -он.

Феноли - циклічні сполуки, що містять гідроксильну групу ОН. Фенольні сполуки, в ароматичному кільці яких є більше однієї гідроксильної групи, називаються поліфенолами. Число природних фенольних сполук рослинного походження велике, і функції їх різноманітні. У складі ефірних олій вони вважаються найбільш небезпечними за реактивністю компонентами. Ефірні олії з великим вмістом фенолів у разі неправильного використання можуть спричиняти токсичні реакції - запаморочення, загальну слабкість, подразнення шкіри та слизових оболонок дихальних шляхів, розлади дихання, колапс, алергійні реакції, а в разі хронічної інтоксикації можуть чинити гепатотропну та нейротоксичну дію, стимулювати ріст пухлин. Водночас грамотне, професійне використання ефірних олій фенольної групи дає змогу розв'язувати велику кількість проблем із порушенням здоров'я.

Біологічна дія фенолів: їм властива висока антисептична, антибактеріальна, бактерицидна (відносно вегетативних форм мікроорганізмів), антивірусна, антипаразитарна, антигрибкова активність.

Існує поняття "фенольний коефіцієнт", що показує антисептичну активність ефірних олій порівняно з фенолом. Ефірним оліям із високим вмістом фенолів властиво чинити антисептичну (протиінфекційну), імуностимулюючу, протипухлинну, спазмолітичну, антисклеротичну, діуретичну, муколітичну, відхаркувальну та припікальну дію, а також дію, яка стимулює нервову систему і травлення.

Назви фенолів закінчуються на -ол.

Ефірні олії з високим вмістом фенолу:

• Гвоздики (з листа) (Syzygium aromaticum) - евгенол;
• Душиці звичайної (Origanum vulgaris) - карвакрол;
• Чабера (Satureja var. spec.) - карвакрол, тимол;
• Чабрецю (чебрецю) (Thymus vulgaris) - тимол, карвакрол.

Ефірні олії чабру, гвоздики з листя і бутонів, кориці з кори, материнки і чебрецю, що містять великі концентрації фенолу і альдегіду, подразнюють шкіру.

Ефірні олії чебрецю.

Окисли. Вивчення властивостей оксидів, зокрема 1,8-цинеолу (евкаліптол) в евкаліптовій ефірній олії та в багатьох інших, підтверджує, на думку Г. Фенаролі (Fenaroli, 1963), каталізуючу активність, тобто посилення біологічної активності інших компонентів ефірних олій, особливо терпенів. Ефірні олії, що містять евкаліптол, мають антисептичну активність (антибактеріальну, антивірусну) і є чудовими засобами профілактики повітряно-крапельних бактеріальних і вірусних інфекцій. Відзначено омолоджувальну дію ефірних олій, що містять цинеольну групу. Експериментальні біохімічні дослідження дали змогу пояснити цю властивість: у процесі біотрансформації 1,8-цинеол утворює в організмі різні форми гіалуронової кислоти, яка перешкоджає зневодненню та висиханню біологічних тканин, стимулює оновлення клітин.

До цієї групи належать ефірні олії, що містять 1,8-цинеол у кількості (%): евкаліптова 60-80, майоранова 64-72, миртова 30, кардамонова 27-40, розмаринова 17-55 та ін.

До цієї групи належать ефірні олії, що містять 1,8-цинеол у кількості (%): евкаліптова 60-80, майоранова 64-72, миртова 30, кардамонова 27-40, розмаринова 17-55 та ін.

Лактони являють собою внутрішні ефіри оксикарбонових кислот. Біологічна дія лактонів пояснюється властивостями кислот і ефірів; вони чинять противірусну, протигрибкову, муколітичну, відхаркувальну, жарознижувальну, седативну (заспокійливу) дію.

Кумарини та фурокумарини - природні сполуки, в основі яких лежить з'єднання бензольного та піронового кілець (кумарини) і фуранового кільця (фурокумарини). Кумарини найбільш типові для рослин родин зонтичних (коріння і насіння дягелю), рутових (шкірка цитрусових), бобових. Накопичуються кумарини здебільшого в корінні, корі та плодах і в менших кількостях у листках і стеблах. Найбільш значущою є фотосенсибілізуюча активність фурокумаринів - підвищення чутливості до сонячного світла та ультрафіолетових променів. Фотосенсибілізація проявляється не тільки в потемнінні шкіри, а й у виникненні опіків і фототоксичних реакцій в осіб із чутливою шкірою. Низка кумаринів і фурокумаринів чинить бактеріостатичну та антигрибкову дію. Виявлено протизгортальну (антикоагулюючу) та деяку протипухлинну активність низки фурокумаринів.

Фотосенсибілізуючу дію ефірних олій зі шкірки цитрусових зумовлено наявністю бергамотену (5-метоксипсоралену): у бергамотовій олії - 0,3%, апельсиновій - 0,06%, лаймовій (ліметт) - 2,5% (в олії, отриманій пресуванням) та 0,5% (в отриманій водно-паровою дистиляцією), лимонній - 0,4%.

Ефірні олії як ліпофільні системи (що розчиняються в ліпідах крові та лімфи) не мають бар'єрів для проникнення в усі органи, тканини та клітини. Для них проникні і плацентарний, і гематоенцефалічний бар'єри.

Застосовуючи ефірні олії, необхідно знати про можливі протипоказання.

Автор: Леонова Н.С.