Сторінка українською мовою | Страница на русском языке

Чи замислювалися ви коли-небудь, чому запах так тісно пов'язаний з пам'яттю? Чому деякі парфуми завжди викликають спогади про улюблену тітку або чому, відчувши запах якоїсь квітки, ви миттєво переноситеся в уяві в сад вашого дитинства? Чому і яким чином ефірні олії можуть впливати на інтелект та емоції?

Цей аспект запаху і нашої реакції на нього вивчений навіть меншою мірою, ніж фізичний процес сприйняття запахів, хоча вже відомих фактів достатньо, щоб отримати деяке уявлення про вплив запахів на свідомість людини.

Запахи реєструються однією з найглибинніших ділянок мозку, тією його частиною, яка була розвинена у наших давніх предків. Ще до того, як стародавні люди опанували мову і навчилися виготовляти знаряддя праці, лімбічна система, ділянка мозку, що розташована в глибині скроневих часток, уже була в них добре розвинена. Ця частина нашого мозку відповідальна за багато функцій, безумовно необхідних для виживання, такі, як сон, сексуальні реакції, голод, спрага, пам'ять, а також за нюх, тому що для стародавніх людей нюх був обов'язковою умовою і особистого виживання, і виживання всього племені в цілому. Запах вів у потрібному напрямку мисливців або збирачів і вказував на джерело їжі, чи то дика тварина, чи то їстівна рослина. Запах попереджав про появу хижаків або про ворожі племена, які чекали в засідці; запах допомагав вибрати шлюбного партнера.

Хоча в сучасних цивілізованих людей розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, зв'язного мовлення та навичок механічних дій значно більшою мірою залежить від ділянок мозку, що розвинулися пізніше, знання, отримані нами від давніх пращурів, не зникли.

Втім, у сучасних людей зв'язок спогадів із запахами частково зумовлений свідомим навчанням. Наприклад, реакція відрази й навіть нудоти на запах гниючої їжі може бути вродженою й існує для того, щоб захистити нас від отруєння, якби нам довелося скуштувати таку їжу; однак асоціація запаху з конкретною людиною або місцем є результатом особистого досвіду й до деякої міри контролюється свідомістю. Я кажу "до деякої міри", оскільки пам'ять на запах, якщо вона є, дуже важко піддається зміні за допомогою мислення.

Наприклад, якщо ви боялися шкільної вчительки, яка користувалася певними парфумами, ви, найімовірніше, будете відчувати занепокоєння щоразу, коли стикатиметеся з цим запахом, навіть за умови, що ви цілком точно знаєте, що ця ситуація не становить для вас жодної загрози. Будь-яка людина, яка користується цими парфумами, може викликати у вас незрозумілу неприязнь, хоча розумом ви розумієте, що він або вона - це хороша, симпатична людина. І навпаки, запахи, пов'язані зі щасливими часами нашого життя або людьми, яких ми дуже любили, викликають у нас приємні відчуття.

Не випадково багато ефірних олій, які вважають антидепресантами, виготовляють із літніх квітів, як-от троянди, жасмину, лаванди та герані. На глибокому підсвідомому рівні вони викликають асоціацію з теплим сонячним днем, із садом, можливо з відпусткою, а для більшості людей це щасливі асоціації. Одна з причин, чому ароматерапевти повинні завжди упевнитися, що клієнту подобається та чи інша олія або суміш олій, яку планують використовувати в процедурах, полягає в тому, що клієнт майже завжди буде обирати олії, які викликають у нього найприємніші асоціації, навіть якщо він й гадки не має, чому ця олія так йому подобається і так розслабляє.

В ароматерапії можна отримати користь з асоціацій між запахами і ситуаціями. Масаж майже завжди викликає розслаблення м'язів, навіть без ефірних олій. Якщо для масажу використовується приємна олія або суміш олій, її запах надалі пов'язуватиметься в людини з відчуттям розслаблення. Потім щоразу, коли вона відчуватиме запах цієї олії, чи то у ванні, чи то в парфумах, чи то в кімнаті, чи то під час іншого сеансу масажу, це викликатиме в неї відчуття розслаблення. Звісно ж, це дуже корисно для тих, хто перебуває у стані напруження, стресу чи занепокоєння.

Фізіологи нещодавно проводили експерименти з речовинами, що імітують морські запахи, - сіллю, морськими водоростями тощо. Вимірювання фізіологічних реакцій показали, що, почувши запис звуків моря і відчувши його запах, випробовувані повністю розслаблялися. Що частіше повторювався експеримент, то швидше випробовувані входили в цей стан і тим він був глибшим. Це не зовсім ароматерапія, оскільки в експерименті застосовували не лише запахи, а й звуки, проте наведений приклад добре ілюструє, як приємні асоціації сприяють розслабленню та як повторення ситуації посилює цей ефект.

Інший аспект впливу ефірних олій на інтелект полягає в тому, що вони гармонізують взаємодію між правою та лівою півкулями головного мозку. Ми знаємо, що правий бік мозку пов'язаний з інтуїтивною поведінкою, тоді як лівий бік має відношення скоріше до логічного мислення. Коли обидві півкулі перебувають у гармонії одна з одною, ми відчуваємо почуття спокою і благополуччя. Під час експериментів за допомогою спеціального обладнання відзначали показники мозкової діяльності людей, які вдихали ефірні олії. З'ясувалося, що майже одразу ж після того, як пари олій потрапляють в організм, діяльність обох півкуль стає більш узгодженою. Ті самі випробування показали, що такі олії, як базилік і розмарин, які ми пов'язуємо з ясністю розуму, генерували ритми мозку, характерні для стану настороженості та пильності, в той час як заспокійливі олії-антидепресанти, такі, як жасмин, троянда та неролі, викликали ритми, характерні для стану медитації.

В ароматерапії дуже велике значення надається взаємозв'язку між тілом і розумом, особливо в разі психосоматичних або пов'язаних зі стресом захворювань. Яким же чином вплив, який ефірні олії чинять на розум, допомагають вилікувати фізичне тіло? Ми не знаємо точної відповіді на це запитання, але зрозуміло одне: у цьому процесі бере участь гіпоталамус. Гіпоталамус - це структура, що розташована в основі мозку, про яку кажуть, що це місце, де зустрічаються розум і тіло. Він регулює діяльність ендокринної та нервової систем і через них може впливати на кожен орган тіла та багато фізіологічних процесів. За допомогою провідних шляхів нервової системи гіпоталамус пов'язаний із різними відділами мозку, а зв'язок між ним і лімбічною системою особливо сильний.

І знову ми можемо простежити важливість цього зв'язку на прикладі стародавніх людей: нюху не було б сенсу попереджати про небезпеку, якби організм не міг, сприйнявши цей сигнал, підготуватися до дії. Ось якою могла б бути типова послідовність подій: ніс уловлює запах вовків; лімбічна система мозку реєструє небезпеку; імпульси, що сигналізують про небезпеку, передаються до гіпоталамуса; гіпоталамус передає ці сигнали до гіпофіза, який керує всією ендокринною системою; наднирники одразу ж починають виділяти адреналін; адреналін надходить до кров'яного русла; адреналін змушує серце битися швидше; частота дихання збільшується; до м'язів надходить додаткова кількість кисню, і людина готова або боротися, або тікати. Водночас кров відливає від шкіри та органів травлення і приливає до серця та м'язів (зараз важливіше не перетравлювати минулий обід, а самому не стати обідом для вовка!). І все це займає набагато менше часу, ніж вам потрібно, щоб прочитати ці рядки.

Виділення адреналіну в кров відбувається за всіх стресових ситуацій, навіть якщо реакція на загрозу не вимагає відповідних фізичних дій. Джерело занепокоєння може перебувати за сотні миль від вас, але ви однаково бліднете і у вас починає калатати серце, коли ви чуєте по телефону якусь важливу новину. Організм має спалювати додатковий адреналін за допомогою фізичної активності, але зазвичай цього не відбувається, і в наступні кілька годин ви можете почуватися стривоженим і навіть трохи хворим. Коли такі ситуації повторюються часто, надниркові залози виснажуються, в організмі починають виявлятися різні неприємні симптоми, і такий стан ми називаємо захворюванням, спричиненим стресом.

Але коли мозок отримує приємне, заспокійливе повідомлення, відбувається зворотний процес. Гіпоталамус отримує сигнал про те, що все спокійно, і він приводить організм у гармонійний стан, за якого всі системи функціонують ефективно. Психологи за допомогою "морського" експерименту продемонстрували це в лабораторних умовах. Ароматерапевти, масажисти, йоги та багато інших практик холістичної медицини знають про це вже дуже багато років.

Автор: П.Девіс