Сторінка українською мовою | Страница на русском языке

З незапам'ятних часів люди для того, щоб привабити рибу до місця лову або вигнати її з "міцних" місць до сіток, застосовували різноманітні пахучі речовини: ті, що привертають увагу (атрактанти) і ті, що відлякують (репеленти).

Використання на водоймі речовин, що відлякують, а також отруйних речовин, повсюдно заборонене і переслідується за законом. Для вудильників, гадаю, буде цікаво дізнатися про те, яким атрактантам надавали перевагу рибалки раніше, які відомі тепер, яка технологія їхнього застосування, як за допомогою зовсім незначних добавок цих речовин можна істотно активізувати клювання риби.

Вперше досить докладно описав відомі на той час ароматизатори класик рибальської літератури Л. П. Сабанєєв. Так, даючи рекомендації щодо вудіння більшості риб сімейства Коропові (короп, карась, лящ, плітка, язь, підуст, лин та ін.), він радив додавати до рослинних насадок (тісто, каші, зерна злаків) та привад різні олії: лляну, кукурудзяну, конопляну, прованську, соняшникову.

Л. П. Сабанєєв писав: "...олія надає дуже сильного запаху, чутного рибою здалеку, робить насадку легшою і, нарешті, має, безсумнівно, доволі сильну послаблювальну дію, чому риба, що наїлася, незабаром знову приходить годуватися". Але, крім важких рослинних олій, рибалкам того часу досить широко були відомі й ефірні олії: анісова, кропова, лавандова, м'ятна, лаврова, камфорна. Під час лову ляща в підгодовування включали товчений шоколад із ваніллю. Ляща і плотву вдало приманювали за допомогою екстракту богородицької трави (чебрець, чебрець, чебрець). Є навіть згадка про застосування гасу і дьогтю для ароматизації насадки...

Наразі і в нас, і за кордоном ароматизатори міцно увійшли в арсенал рибалок-спортсменів. Фірмами-виробниками рибальських товарів створено цілу індустрію з виробництва таких речовин. При цьому вони застосовуються не тільки в чистому вигляді. До складу підгодовувань і привад вводять як компоненти продукти, що містять рослинні олії: макухи (конопляна, соняшникова, лляна, ріпакова), просмажене й подрібнене насіння конопель, соняшнику, льону, ріпаку. Під час лову ляща на Волзі з успіхом використовують у підгодовуванні подрібнені пагони кропу і листя чорної смородини. Особливий успіх ця добавка має у спеку. А якщо, наприклад, у коробку з хробаком покласти часточку часнику, то на такого "запашного хробака" короп братиме набагато активніше.

Група добавок, що приваблюють, сьогодні істотно розширилася за рахунок фруктових есенцій: яблучної, грушевої, барбарисової, бананової, ананасової, малинової, полуничної, смородинової та інших. Можна з успіхом застосовувати також какао-порошок і кристалічний ванілін. Нині рибалки, особливо спортсмени, починають використовувати просмажені й подрібнені горіхи (арахіс, фенхель, мигдаль тощо) як активні добавки до підгодовування. Ефективні також і деякі прянощі (кориця, коріандр тощо) у невеликих кількостях. Уже кілька років я небезуспішно застосовую в підгодовуванні кристалічні амінокислоти (вони легко розчиняються у воді), які впливають на смакові й нюхові відчуття риби.

У неділю їздили із сином на риболовлю. Кльову цього дня не було. Тоді я вирішив додати в тісто для прикорму риби одну краплю ефірної олії "Кориця". Після цього протягом години я зловив 16 карасів, а мій син - 14. Після такого улову ми поїхали додому. Інші рибалки на озері того дня так нічого й не спіймали.

Механізм дії ароматизаторів на рибу вивчено недостатньо докладно. Найімовірніше, більшість із них, особливо ті, що мають різкий запах, імітують підвищення концентрації розчиненого у воді кисню, ніби "освіжаючи" воду. Помічено також, що риби під час свого руху переміщаються від зон із мінімальним вмістом речовин, що приваблюють, до зон із максимальним їх вмістом, швидко знаходячи те місце на дні, де лежить підгодовування. Таким чином, можна сказати, що пахучі добавки "задають" рибі напрямок руху.

Чому рибалки застосовують таку велику кількість різних за своєю природою ароматизаторів і водночас продовжують пошуки нових речовин, які використовуються для цієї мети? Це пов'язано з поведінковою стороною життя риб, зокрема, з жорсткою вибірковістю під час руху в пошуках корму. Що це таке, можна зрозуміти на таких прикладах: у широких, повільно поточних річках риба концентрується у вузьких місцях, на бистринах; у глибоких водоймах - годується на мілководді; у зарослих водоймах - шукає чисті місця, і навпаки; і так далі.... Те ж саме виходить, коли рибалки, які сидять на березі недалеко один від одного, за допомогою підгодовування створюють досить протяжну штучну кормову площу.

Припустимо, що всі рибалки, крім одного, як ароматизатор підгодовування використовують анісову олію, а один рибалка - ; кропову. Зрозуміло, що в цьому випадку серед неоднорідного "поля запаху" виникає ділянка з особливим запахом, до якої буде підтягуватися риба. Але поступово, у міру накопичення риби в зоні лову, підгодовування, що має запах кропу, змусить рибу сконцентруватися на "своїй" ділянці. Риболовля для рибалки, який застосував кропову олію, буде набагато успішнішою, ніж у конкурентів, що сидять поруч.

Звісно, це ідеальна схема, що передбачає рівність усіх інших умов. Реальна картина набагато складніша. Наприклад, під час змагань, коли сильна конкуренція між рибалками і великий "прес тиску" на рибу, спортсмени застосовують надскладні композиції принаджувальних речовин, зважаючи на власний досвід і знання водойми. При цьому консистенція і якість підгодовувань значно різняться. Тому в реальності може виникнути кілька локальних областей підвищеної концентрації риби.

До використання великої кількості речовин, що приваблюють, слід ставитися обережно. Не всі вони сумісні одна з одною при одночасному застосуванні. Може статися так, що два або кілька ароматизаторів, які окремо добре приваблюють рибу, разом спрацюють як репелент. Крім того, деякі рибалки доводять використання речовин, що приваблюють, до абсурду, вводячи їх у підгодовування або насадку в такій кількості, що це викликає справжню втечу риби.

Необхідно пам'ятати, що, наприклад, ефірні олії та фруктові есенції є концентрованими хімічно активними речовинами. Непомірне їх використання може спричинити у риб хімічний опік зябер, порожнини рота, очей. Уражена риба, залишаючи небезпечну ділянку, видаватиме сигнали тривоги, відлякуючи іншу рибу. Мало того, практично всі пахучі речовини проявляють себе як атрактанти тільки за певної обмеженої концентрації у воді. Якщо вона стане надграничною, ці речовини починають працювати як репеленти, тому риба уникатиме цієї зони, скупчуючись поза межами досяжності снастей такого горе-рибалки, часто на ділянці лову його сусіда, який може тільки подякувати за несподіваний подарунок.

Оптимальність дози речовин, що приваблюють, у підгодовуванні або насадці залежить від різних чинників: пори року, виду й активності риби, типу водойми, якості води та сили течії тощо. Для кожної водойми і певних умов лову на ній кількість і композицію з добавок рибалка має визначити самостійно - шляхом особистих дослідів, розпитуючи своїх товаришів. Такі дослідження слід систематично записувати, а потім аналізувати.

На водоймах середньої смуги норма застосування широко відомих ароматизаторів склалася (з розрахунку на 1 кілограм підгодовування або насадки) приблизно така: рослинні олії - 1-3 столові ложки; ефірні олії - 3-4 краплі; фруктові есенції - 5-10 крапель; кристалічний ванілін - до 1/4 чайної ложки; горіхи - до 100 грамів. Щодо сумісності ароматизаторів між собою є такі спостереження: ефірні олії погано поєднуються з фруктовими есенціями; важкі олії, ванілін і какао добре сумісні як між собою, так і практично з усіма добавками, причому як разом, так і окремо.

Наразі відомо й успішно випробувано безліч екстрактів і витяжок рослинного й тваринного походження. Поки вони дорогі й випускаються в малих обсягах. Правильне, осмислене застосування пахучих речовин, що приваблюють рибу, для рибного лову вже саме по собі цікаве з пізнавальної точки зору, і, крім того, відкриває широкі можливості для подальшого вдосконалення майстерності. Важливо й те, що мала кількість ароматизаторів робить підгодовування набагато ефективнішим, що дає змогу значно зменшити витрату цінних продуктів, не забруднювати дно водоймищ, знизити вартість підгодовування.

Автор: Олександр Чабан