Сторінка українською мовою | Страница на русском языке

Одного разу богиню розбрату Іриду не запросили на званий бенкет. Вона витончено помстилася богам, які веселилися без неї: кинула золоте яблуко з написом "Найпрекраснішій" на стіл перед красунями Афіною, Афродітою і Герой. Засперечалися богині, кому має належати яблуко. Розсудив їх син троянського царя Пріама Паріс - адже головними поціновувачами жіночої краси завжди були і будуть чоловіки. Яблуко отримала Афродіта. Щоправда, вона допомогла Парісу викрасти Олену, дружину спартанського царя.

Античним поетам і оповідачам не було відомо, що богиня краси - о жах! - єдина з усіх користувалася косметикою: пудрою та губною помадою. Тільки невідкладні справи, а через Олену розпочалася Троянська війна, не дозволили Парісу відновити справедливість. О часи, о звичаї!

Нафарбований - значить красивий!

Слово "косметика" (від грец. kosmetike - мистецтво прикрашати) означає засоби і способи поліпшення зовнішності людини, додання свіжості, краси обличчю і тілу. Косметика - ровесниця людства. А наука про лікувальну косметику - косметологія - з'явилася порівняно недавно. Вона займається лікуванням і маскуванням дефектів шкіри, поліпшенням хірургічним шляхом форм носа, вух, грудей.

Розфарбовувати обличчя й тіло було прийнято в багатьох народностей і племен уже в глибоку давнину. Тоді макіяж (від фр. maquillage, maquiller - підфарбовувати, рум'янити) виконував чітко визначені функції: залякати ворога, відрізнити вождя племені від звичайного воїна, особливо відзначити духовного лідера - шамана, від якого цілком залежала милість богів. Фарбувалися головним чином чоловіки. Наприклад, племена індіанців майя півострова Юкатан наносили малюнки на тіло за допомогою печаток: дерев'яний брусок з вирізаним візерунком густо обмазували фарбами, замішаними на липкій пахучій смолі дерев, і щільно притискали до плечей, грудей і спини. Ним же натирали руки. Такі яскраві грубі малюнки носили практично постійно. Вони добре пахли і, напевно, були страшенно красиві. Важко сказати, як на такий макіяж реагувала шкіра, але, у всякому разі, стародавня косметика була повністю натуральною.

Коли за справу взялися жінки, які споконвіку прагнули зберегти красу і молодість, підкреслити достоїнства і заховати недоліки, з'явилася косметика в нашому розумінні. Першими, звісно, були єгиптянки. Ідеалом краси в Стародавньому Єгипті було обличчя з тонкими рисами, великими мигдалеподібними очима і маленьким витонченим ротом з вузькими губами.

Очі обводили фарбою - спочатку зеленою, з вуглекислої міді, бо найкрасивішим кольором очей вважався зелений, а потім чорною. Пензликом або тонкою паличкою малювали широкі довгі брови, чорнили вії. Розтертим малахітом фарбували відполіровані пемзою нігті. Щоки рум'янили пекучим соком ірису, що подразнював шкіру і викликав тимчасове почервоніння. Смагляву шкіру обличчя вибілювали білилами, пудрили рисовим порошком, і вона набувала теплого світло-жовтого відтінку. Це було до вподоби богу, бо символізувало землю, зігріту сонцем. Губи яскраво фарбували маззю із сурику й оксидів заліза, товченого напівдорогоцінного каміння, змішаного з воском.

Цариця Нефертіті додавала у фарбу для губ червону охру і блискучу риб'ячу луску. Звабливиця Клеопатра користувалася карміном і подрібненим перламутром мушель морських молюсків.

Жерці прихильно дивилися на косметику. Саме вони були хранителями багатьох косметичних секретів: який малюнок, нанесений на зап'ястя або щиколотку у вигляді браслета, подовжував молодість, яка форма обведення ока робила людину життєрадісною, енергійною та щасливою в коханні. При храмах виготовляли запашні пахощі та мазі, що допомагали домогтися божої милості й заступництва. Тому фарбувалися не тільки жінки, а й чоловіки. Якщо прекрасна стать насамперед дбала про свою зовнішність (винятково щоб догодити богові), то практичні чоловіки були націлені тільки на результат - обіцяні успіх, зцілення та боже заступництво.

У давньоєгипетських похованнях знатних і багатих єгиптянок археологи знаходять весь арсенал косметичного салону: різні види олій, запашних речовин, фарб, а також гребені для волосся, пензлики, палички, щипчики. І в царстві мертвих жінка має бути вродливою та привабливою.

Пристрасть до косметики в єгиптян поширювалася і на статуї. Їхні очі яскраво розфарбовували, а в зіницю вставляли відполірований кристалик гірського кришталю. Погляд статуї ставав гіпнотичним, - напевно, він навіював жах грішникам і захоплення праведникам.

І все ж таки вони фарбуються!

Древня Греція і Рим вчилися мистецтву макіяжу в єгиптян. Вони запозичили рецепти косметичних засобів, ввозили сировину - ароматичні олії, есенції, пелюстки екзотичних квітів і навіть річковий пісок. Грекині й римлянки вибілювали білилами не тільки обличчя, а й груди, і руки, рум'янили щоки, вугільним олівцем підводили брови, фарбували повіки золотою фарбою, шліфували зуби, пудрилися борошном із товчених бобів, кукурудзи та рису. Губи фарбували маззю з кіновар'ю, суриком і їдкими соками, що викликають прилив крові.

У Стародавньому Римі з'явилася нова професія - космети, раби, які володіють секретами макіяжу, вміють доглядати за обличчям і тілом. Римські лазні-терми стали першими косметичними салонами, де кваліфіковано робили масаж, компреси, маски з цілющими травами, лікували волосся, полірували нігті. Для догляду за шкірою в Римі почали застосовувати молоко і молочнокислі продукти. Багаті римлянки купалися в молоці ослиць. У свиті дружин римських патриціїв завжди було ціле їхнє стадо, що супроводжувало їх у поїздках. Світла шкіра і біляве волосся були неодмінним атрибутом красивої жінки. Темне волосся знебарвлювали варварським способом: його змащували олією з козиного молока і золою букового дерева, а потім годинами сиділи під палючими променями сонця. Краса вимагала жертв!

Придворний лікар римського імператора Марка Аврелія, вчений і філософ Гален, який жив у II столітті н. е., застерігав суспільство від небезпеки отруєнь при користуванні косметикою. Він намагався переконати, що білий колір шкіри не такий вже й гарний, вона має бути трохи червонуватою від правильного кровообігу. Але марно. Краса - велика сила. Навіть богиня Афродіта пішла на підробку, щоб уславитися найпрекраснішою. Що ж залишається простій земній жінці?

З падінням Риму оспівування тілесної краси змінилося культом її заперечення, умертвіння плоті й зречення від радощів світу. Красиві обличчя і тіло стали вважатися гріховними. Жінки сховали волосся під головний убір і одягнулися в мішкуватий одяг. Косметика була проголошена нечестивою і забута. Особливо засуджувалися яскраві губи. Жінку, яка фарбує губи, могли звинуватити в чаклунстві і віддати під суд інквізиції. А там і до публічного спалення на багатті недалеко.

Але якими б похмурими не були часи, рано чи пізно і вони закінчуються. Уже в XIII столітті пишно розквітає поклоніння прекрасній дамі. Данте і Петрарка вихваляють тендітну витончену жінку з шовковистим світлим або золотисто-рудим волоссям, високим чистим чолом, ясними й веселими очима, шкірою, подібною до персика, та губами солодшими за вишню, ніжніше за троянду. Уперед, косметика! Жінки заново вчаться завивати волосся, вискубувати брови, підводити очі, рум'янити щоки і фарбувати губи.

Косметикою користуються і багаті дами, і простолюдинки. Вона стає настільки популярною, що в XVII столітті консервативний англійський парламент ухвалює закон, який надає право чоловікові розлучитися з дружиною, якщо після весілля виявиться, що її краса була результатом косметичних хитрощів. (Цікаво, скасований він зараз чи продовжує діяти поряд з іншими старими британськими законами?) Невигубне бажання жінки бути красивою. Учені-хіміки, переважно чоловіки, заради прекрасної половини людства і (звісно, в другу чергу) чималого доходу вигадують і вдосконалюють косметичні препарати, намагаються замінити в прописах отруйні речовини на екстракти рослин, розширити асортимент мазей і притирань.

Руські красуні нітрохи не відставали від західних. Уже в Стародавній Русі рум'янили щоки натуральними соками полуниці, малини, чорниці та буряка. Губи фарбували тими ж соками в суміші з бджолиним воском.

Нарешті й церква змінює гнів на милість і стає більш терпимою до косметики. Виявляється, ідея сучасної губної помади і сам термін з'явилися не де-небудь, а в надрах католицької церкви, у кардинала де Рішельє. Розповідають, що його високопреосвященство в холодну пору року тяжко страждав від сухості губ. Лікар збивався з ніг, готуючи пом'якшувальні мазі. Одного разу він склав запашну суміш із розтертих з олією яблук. Кашка з яблук загоює садна, мікротріщини, зменшує запалення і гарно пахне. Нею кардинал із задоволенням змащував губи. Новинку назвали помадою (від фр. pomme - яблуко). Рішельє був задоволений результатом лікування. Яблучна мазь стала першою безбарвною гігієнічною губною помадою.

З легкої руки кардинала корисною помадою, вже з фарбувальними речовинами, почали користуватися чоловіки при королівському дворі, щоб виділити губи, які губилися в пишних вусах і бородах. Жінки із захопленням прийняли новинку, що захищала губи від обвітрювання і пересихання. Досить мучитися з нафарбованими, але вічно лущеними і стягнутими губами!

"Червоний поцілунок"

І все ж до початку XX століття губна помада була не найпопулярнішим косметичним засобом, адже користуватися нею було незручно, про запас приготувати не можна. Інша справа грифель для очей і брів, який можна носити загорнутим у папір у кишеньці або сумочці. До того ж відтоді, як "бабуся Європи" королева Вікторія заявила, що фарбують губи тільки вульгарні жінки, з'явитися у світлі з яскраво нафарбованими губами стало вважатися верхом легковажності й непристойності.

У 1903 році на Всесвітній виставці в Амстердамі серед інших медичних і косметичних засобів було представлено нову помаду для підфарбовування губ - густу та щільну, на основі оленячого жиру, її легко розгортали на смужки, а загорнуту в шовкові шматочки вона мала вельми привабливий вигляд. Ця подія так і залишилася б непоміченою, якби не фірма "Герлен", що вигадала упаковку для такої помади - металеві футляри-тюбики, в яких циліндричний стовпчик помади міг рухатися вгору та вниз. Їх стали називати "червоним поцілунком" (baiser rouge). І хоча ціна помади була не маленькою, колірних відтінків всього-то три - світлий, середній і темний, та й запах залишав бажати кращого, з цього моменту губна помада стає косметикою номер один, тому що користуватися нею зручно.

У 1949 році в США було відкрито автоматизовану лінію з пакування помади в тюбик. Це значно здешевило продукцію. Жіночу половину людства накрив так званий помадний бум. Стартувавши у XX столітті, він триває й досі. У сумочці кожної жінки на планеті є хоча б один тюбик помади. Нею користуються і маленькі діти, і дорослі дами, ровесниці буму.

Жінка з тюбиком помади в руці виглядає настільки природно, що це в буквальному сенсі взяли на озброєння спецслужби. Для агентів жіночої статі було розроблено шпигунську помаду, зразки якої можна побачити в приватному Міжнародному музеї шпигунства у Вашингтоні. Наприклад, помада-магнітофон. При піднесенні тюбика до губ - терміново треба було підфарбувати губки - вмикається запис. Або помада-пістолет із вбудованим однозарядним стріляючим пристроєм калібру 4,5 міліметра і великої забійної сили.

А що всередині?

Сучасна губна помада містить п'ять компонентів: основу, фарбувальну суміш, добавки, ароматизатор і консерванти. Основа - це воски і воскоподібні речовини, що забезпечують потрібну структуру і консистенцію, жири та олії, що надають м'якість і легкість у нанесенні мазка, а також синтетичні рідкі жироподібні продукти: бутилстеарат, ізопропілпальмітат і ізопропілмірістат, які відіграють роль розчинників та сполучних компонентів.

До восків відносять парафін, церезин, бджолиний або силіконовий віск і натуральні рослинні воски: карнаубський - найдорожчий компонент основи, який видобувають із листя бразильської воскової пальми карнауби, канделлільський, який отримують із деяких видів кактусів, що ростуть у Мексиці й США, та віск троянди з бактерицидними властивостями та приємним запахом, який отримують із відходів виробництва рожевої олії. Воски - тверді речовини з температурою плавлення від 60 до 80 °С - являють собою складні ефіри вищих жирних кислот і одноатомних або двоатомних спиртів. Вони надають помаді міцності, пластичності, добре зв'язують компоненти в гомогенну масу і сприяють утворенню однорідної плівки на поверхні губ. Завдяки воскам помада не розтікається навіть у найсильнішу спеку.

Олії в складі помади - це практично завжди натуральні продукти: рицинова, олія какао та авокадо, оливкова, рідше вазелінова. Найцінніша - рицинова олія, що пом'якшує шкіру, з найбільшою в'язкістю серед олій і стійка до окислення. Усі олії в складі губної помади є розчинниками фарбувальних речовин, які не випадають в осад через їхню в'язкість і хорошу дисперсійну здатність.

Жири - ланолін, одержуваний змивом овечої вовни, норковий жир, а також спермацет, продукт виморожування кашалотового жиру, пластичний, що має найнижчу температуру плавлення - 45 °С. Один із найкращих косметичних поживних жирів, здатний проникати в глибинні шари шкіри, - це ланолін.

До недавнього часу ланолін вважався алергеном, здатним викликати шкірний дерматит у чутливих людей. До того ж він має неприємний смак і відразливий запах, тому в помаді використовують тільки його модифікації, наприклад оксіетильований ланолін. Воскоподібні вуглеводні основи - парафін, церезин і мінеральні олії (рідкі парафіни), які отримують під час перероблення нафти, - вважаються стабільними і хімічно неактивними.

Барвники та пігменти

Колір помади - те, на що ми насамперед звертаємо увагу, - свята святих для виробників і таємниця за сімома печатками для споживачів. Фірми ніколи не розшифровують склад фарбувальної суміші. Справедливості заради скажемо, що, як правило, косметичні виробництва не займаються барвниками, а купують їх у готовому вигляді у хімічних концернів. Отже, колір визначається фарбувальними речовинами, здебільшого синтетичними, одержуваними з нафти і кам'яновугільної смоли, і набагато рідше натуральними рослинними і тваринними екстрактами. Кольорова палітра помади сьогодні налічує майже 300 тонів - численні відтінки рожевого, червоного, помаранчевого, багряного.

Барвні речовини поділяються на розчинні в олії та жирі, які називають просто барвниками, і нерозчинні, звані пігментами (від лат. pigmentum - фарба). Одним із найпоширеніших барвників донедавна був еозин, речовина яскраво-червоного кольору з блакитним відливом, яку отримують впливом брому на флуоресцеїн (діоксифлуоран), власний колір якого жовтий. Хімічна назва еозину - 2,4,5,7-тетрабромфлуоресцеїн із чотирма атомами брому в молекулі.

Розчинні барвники в помаді використовуються тільки разом із пігментами, тому що через свою прозорість вони не можуть змінити колір губ, а лише відтіняють його. До того ж усі барвники мають підвищену світлочутливість - на світлі швидко бліднуть. Ще одне їхнє слабке місце - здатність вбиратися у верхній шар шкіри, від чого може виникнути ефект "червоних губ" після видалення помади.

Пігменти непрозорі й не взаємодіють зі шкірою, дають насичений стійкий колір. Помада з пігментами блищить і добре покриває губи. Пігменти бувають природні - їх отримують шляхом подрібнення мінералів, і синтетичні, які підрозділяються на органічні та неорганічні, одержувані в результаті хімічних реакцій. Найчастіше використовувані в губній помаді пігменти - оксиди заліза і двоокис титану. Оксиди заліза дають змогу отримати величезну кількість відтінків червоного кольору. Двоокис титану, або титанові білила, розбавляє червоні барвники і дає безліч відтінків рожевого кольору.

Так звані перлинні пігменти, що надають помаді м'якого срібного блиску, бувають синтетичними й натуральними, з луски та шкіри деяких видів риб. Такий пігмент дуже дорогий і використовується тільки в елітній косметиці. Перламутровий блиск помаді надають частинки кварцу і слюди, солі вісмуту.

Найбезпечніший стійкий барвник - це яскраво-червоний кармін, продукт переробки розтертих до порошку висушених жучків кошененілі, червоно-бурого кольору комах, що мешкають у Центральній Америці. З нього можна отримати кольори від сіро-рожевого до червоно-фіолетового. На жаль, зараз кармін практично не використовують у виробництві губної помади, а лише як харчовий барвник напоїв і джемів (індекс Е120).

Корисні та потрібні

Добавки в складі губної помади - це, як правило, натуральні речовини, що пом'якшують і зволожують шкіру губ, надають протизапальну дію, покращують процес оновлення клітин: олія ши, яку отримують з горіхів африканського дерева ши-каріте, олія жожоба (це насправді рідкий віск, який добувають холодним пресуванням насіння деревного чагарнику, що росте в Південній Америці та Австралії), а також вітаміни А та Е, сонцезахисні фільтри, гіалуронова кислота, рослинні екстракти, наприклад, календули, алое-віра і ромашки.

Консерванти оберігають помаду від окислення. Аромати - плодові та квіткові аромати малини, полуниці, жасмину, лаванди, бергамота - надають їй приємного запаху, якщо треба приховати запах сировини. Використання аромату в помадах - питання складне: навіть найприємніший запах під час взаємодії з воскожировою масою може з часом непередбачувано змінитися. До того ж запашні речовини іноді змінюють колір помади, а при взаємодії зі шкірою губ здатні викликати подразнення. Тому хороша помада нерідко запаху не має.

Невеликі кількісні відмінності в складі губної помади залежать від її призначення. Поживна помада з підвищеним вмістом воску і жирів хороша для зими. Вона захищає губи на холодному вітрі та в мороз від обвітрювання. Навесні і влітку, коли губи страждають від сухості і спеки, потрібна зволожувальна помада з оліями авокадо, какао, кокосовою, чайного дерева. Вона відмінно пом'якшує губи, але швидко стирається і може залишити сліди на одязі.

Що стосується стійкої помади (раніше її не випадково називали хімічною), треба гарненько подумати, перш ніж нею користуватися. Вона не залишає слідів ні на одязі, ні під час поцілунку, тримається на губах від 12 до 24 годин, не розтікається і не розпливається. Секрет стійкості простий: до її складу входять насичені летючі ефіри, за кілька хвилин після нанесення вони випаровуються, і залишається кольорова воскова плівка, яка важким вантажем лежить на губах і ні на хвилину не дає про себе забути. Може, так і замислювалося: змивши її з губ, що саме по собі непросто, бо потрібні спеціальні засоби, починаєш почуватися щасливою.

Помада без недоліків (якщо не вважати недоліком відсутність кольору) - гігієнічна або вітамінна. Іноді її називають бальзамом для губ. З вітамінами, поживними, зволожувальними та антисептичними компонентами, вона хороша і влітку при яскравому сонці, і взимку у вітряну холодну погоду. Останнім часом з'явилися в продажу бальзами з фарбувальними пігментами з рослинних екстрактів.

Блески для губ містять велику кількість олій, трохи барвника, пігментів у них немає зовсім. Тому вони напівпрозорі. У них часто додають перламутрові вкраплення - мелену слюду або блискітки. Блиск надає губам природності, пом'якшує і живить губи. Однак наносити його непросто, він розтікається на губах, як морозиво в спеку, і ефект "вологих губ", такий популярний сьогодні, переходить в ефект "забула вимити рот після жирної курки". Якщо до блиску додати трохи пігменту, вийде рідка помада, малостійка, яка також дає змогу зробити губи прозоро-блискучими та природними.

Новинка останніх років - помада зі світловідбивними частинками, які візуально роблять губи трохи пухкішими.

По секрету всьому світу

Давайте поглянемо на вітрину, де виставлено губну помаду: уміло підсвічене різноманіття різнокольорових тюбиків, блискучих золотих і срібних пенальчиків, строкатих олівців, різномастих баночок лякає і бентежить. Все по порядку.

Класична помада випускається в пеналах, з яких легко викручується її твердий стрижень. Олівці для губ - це та ж тверда помада, трохи сухіша і з підвищеним вмістом мінеральних пігментів. Рідку помаду пакують у вузькі флакони з кришкою-пензликом. У баночках продається кремоподібна професійна помада, якою користуються театральні гримери та візажисти.

Сміливо беріть у руки вподобаний зразок і читайте, що написано на пакуванні або на листочку-вкладиші (якщо зумієте випросити його в працівника магазину). Як правило, виробники наділяють свій продукт просто фантастичними властивостями (і відповідно фантастичною ціною), "забуваючи" при цьому повідомити його склад. Консерванти - необхідна складова будь-якого косметичного засобу. Якщо на упаковці написано "без консервантів", не вірте. Так не буває. Без консервантів помада прокисне через три дні. Але вони мають бути безпечними для здоров'я. Колись як консерванти застосовували формалін і борну кислоту.

Зараз жодна фірма не використовує сумнівні 46 речовини. Перш ніж продукт надійде в продаж, проводяться тестування за найжорсткішими стандартами. Тому купуйте губну помаду не на лотках у переході, а в магазинах, куди навряд чи потрапить прострочений або фальсифікований товар. Термін придатності будь-якої помади не перевищує трьох років, і це за умови, що вона зберігається в холодильнику. У вашій сумочці помада проживе не більше року.

Помада, виготовлена з якісної, перевіреної сировини, не зашкодить губам, окрім, можливо, тих випадків, коли є індивідуальна непереносимість будь-якого ароматизатора або смакової добавки. Таким людям треба користуватися помадою без запаху і смаку. До речі про смак. Не секрет, що частина помади потрапляє в шлунок. Жінка, яка фарбує губи тричі на день, "з'їдає" близько 15 мг помади. На рік виходить близько 5 грамів. На думку лікарів-косметологів, така доза безпечна для здоров'я.

Якщо від помади губи починають сохнути і покриватися тріщинами, сміливо її викидайте. Це, найімовірніше, фальшивка, де у великій кількості міститься дешева вазелінова олія. Воно не тільки не живить і не зволожує губи, але, навпаки, забирає в них природне мастило. Помада, що складається з розтопленого парафіну, вазеліну і фарб, була б хороша для модниць давнини - все ж таки краща, ніж залізо з домішками свинцю, ртуті, сірки або розкришене каміння, хоч і дорогоцінне. Втім, і їй можна знайти застосування, - наприклад, змастити дверний замок, що заїдає.

Дорогі помади часто мають на етикетці маркування SPF (Sun Protection Factor). Це означає, що помада містить додаткові ультрафіолетові фільтри - активні компоненти, що поглинають або відбивають ультрафіолет. Однак добавки з такими функціями від початку є практично у всіх, навіть у недорогих помадах, наприклад, прекрасні відбивачі - титанові білила або перламутрові включення у вигляді кварцу і слюди. Це всього лише виверт, єдина мета якого - підвищити вартість. І ще про одну хибну думку. Кажуть, що у тих, хто постійно фарбує губи, з часом зникає їхній природний колір і блиск і вони стають блякло-сірими. Зміна кольору губ з віком - процес природний, і пов'язаний він з погіршенням роботи органів кровообігу. Помада тут ні до чого. Навпаки, у тих, хто користується гарною помадою, губи мають здоровіший вигляд. Адже губи не мають потових і сальних залоз, як звичайна шкіра, тож вони потребують постійного зволоження та живлення.

Художниками народжуються!

Знаменита Коко Шанель говорила, що "губна помада - це маяк, який освітлює обличчя жінки". Озброївшись знаннями про помаду до самих губ, тобто зубів, вирушаємо до магазину, щоб купити ту єдину та неповторну, що зробить губи соковитими та яскравими, чудово привабливими, подарує казкове відчуття власної чарівності та елегантності.

Для початку бажано не помилитися у виборі кольору. Що світліша шкіра обличчя, то ніжнішим і природнішим має бути колір помади - блідо-рожевий, абрикосовий, бежевий, блідо-кораловий. Для темної смаглявої шкіри підходять тони насичені, яскраві. Враховуйте і колір зубів. Якщо вони, на вашу думку, недостатньо білі, будьте обережні з помаранчево-бежевими тонами, які візуально посилюють жовтизну.

Варто звернути увагу і на упаковку - це якраз той випадок, коли "зустрічають по одягу". Гарний тюбик приємно взяти в руки. До того ж футляр служить і для захисту помади: чим щільніше він закривається (добре, наприклад, якщо з подвійним клацанням), тим довше вона прослужить.

Визначившись із кольором, спробуйте на око оцінити якість помади. Її стрижень має бути міцним, з гладкою поверхнею, без плям, крапельок і патьоків. Помада може не мати запаху або пахнути приємно. Проведіть кінчиком пробника по аркушу паперу. Однорідна лінія без грудочок і напливів говорить про хорошу якість. Нанесіть помаду на подушечку пальця (візажисти кажуть, що шкіра там краще підходить для тестування кольору, ніж на зап'ясті) і подивіться, який вона має вигляд, чи змінюється її колір на світлі, як вона стирається серветкою, чи не залишаються сліди. Колір помади може змінюватися, якщо в ній мало пігменту і багато барвника. Можна з пальця перенести її на губи. Хороша помада лягає легко й рівно, не стягує їх, викликає тільки приємні відчуття.

Фарбувати губи - це і мистецтво, і задоволення, і необхідність. Ідеальні губи - не товсті й не тонкі, помірно пухкі, з чітким природним контуром, з добре вираженою "дугою купідона" на верхній губі - зустрічаються рідко. До того ж з віком з'являються зморшки-борозенки, а від поганого настрою опускаються куточки губ, надаючи обличчю скривджено-незадоволеного виразу. Усе можна виправити! На допомогу прийде помада.

Контурним олівцем акуратно підніміть опущені куточки. На надто повних губах намалюйте новий контур трохи нижче верхньої і трохи вище нижньої межі губ. Помаду візьміть на тон світліше. Вузькі губи обведіть світлим олівцем, розширюючи їхній контур, і фарбуйте яскравою помадою. Штучне світло приглушує фарби, тому ввечері можете сміливо користуватися більш насиченими тонами. Розбудіть у собі художника! Завжди пам'ятайте, що "мода виходить з моди, а стиль залишається".

І останнє. Не зберігайте вірність одному тону помади. Пробуйте інші кольори - під нову сукню, яскравий манікюр або просто гарний настрій. Ненароком побачивши себе в дзеркалі театрального фойє або вітальні, ви неодмінно скажете: "Мабуть, сьогодні я - сама досконалість!"

Автор: М.Дьоміна