Сторінка українською мовою | Страница на русском языке

Запаморочення - одна з найчастіших скарг на прийомі в невролога. Цей спецефект може веселити любителів атракціонів. А ось ті, хто без усяких каруселей втрачає орієнтацію в просторі, бажають знати: як вимкнути цю функцію?

Поради фахівця про те, чому паморочиться в голові і як із цим впоратися.

У недовірливих людей запаморочення можуть викликати серйозні побоювання: раптом це симптом якоїсь великої неприємності - інсульту або пухлини мозку? Дійсно, запаморочення може сигналізувати і про те, і про інше. Але в такому разі воно завжди поєднуватиметься з іншими неврологічними розладами: з порушенням координації рухів, двоїнням, слабкістю в руці та нозі, розладами чутливості, специфічними відхиленнями від норми під час проведення неврологічного огляду.

Скаржачись на запаморочення, кожен пацієнт описує цей стан по-своєму: відчуття обертання предметів перед очима; неначе підлога вислизає з-під ніг; відчуття падіння, провалювання донизу, затьмарення перед очима... Із чим пов'язане таке різноманіття формулювань? Чи справді різні люди відчувають цей стан по-різному, чи просто для опису нездужання кожен знаходить свої слова? І чи варто лякатися і бігти до лікаря, якщо у вас запаморочилося в голові? Для того щоб відповісти на всі ці запитання, треба розібратися спочатку, що вважати запамороченням і чому воно трапляється. У медицині також існує безліч визначень цього стану. Наймісткіше та найлаконічніше наступне: відчуття порушення рівноваги тіла та позірного обертання навколишніх предметів.

Пошук балансу

Підтримання рівноваги - складне завдання, за виконання якого відповідає вестибулярний, зоровий і пропріоцептивний аналізатори.

Вестибулярний аналізатор починається у внутрішньому вусі. Там розташований кістковий лабіринт, що складається з трьох взаємно перпендикулярних півколових каналів, заповнених спеціальною рідиною - ендолімфою. На стінках каналів є чутливі клітини, а в рідині маленькі камінчики - отоліти. За будь-якої зміни положення голови відбувається переміщення рідини, і камінчики подразнюють чутливі клітини. У результаті по вестибулярному нерву в головний мозок (середній мозок, мозочок, таламус і, зрештою, у кору тім'яної частки) надходить сигнал про положення тіла в просторі, характер переміщення тіла: прискорення, сповільнення, обертання.

Якщо в якійсь ланці цього складного ланцюга сталася поломка, починається запаморочення. Воно сприйматиметься як обертання предметів навколо людини - ніби вас розкручують на каруселі. Сильне запаморочення може супроводжуватися нудотою або навіть блювотою.

Таке запаморочення лікарі називають істинним або системним, воно ж іменується як вертиго. Найпоширеніша причина такого вертиго - наслідки отиту, тобто запалення внутрішнього вуха. Тоді камінчики-отоліти у хворому вусі злипаються і подразнюють чутливі клітини зовсім не так, як у здоровому. Відповідно в мозок із двох джерел приходить різна інформація. Мозку потрібен час, щоб розібратися, де брехня. А володар мозку в ці кілька секунд розгубленості переживає сильне системне запаморочення, яке було спровоковане всього-на-всього рухом голови. З цією неприємністю (зрозуміло, не без вашої участі) легко впораються два фахівці - невролог і лор.

Можливі причини запаморочення

Основна причина запаморочень - отит. Інші причини зустрічаються набагато рідше, і розбираються в них знову ж таки невролог і лор.

Лабіринтит - запалення внутрішнього вуха, яке проявляється так званою "лабіринтовою атакою": запамороченням із нудотою і блювотою, шумом у хворому вусі, зниженням слуху.

Хвороба Меньєра - хвороба внутрішнього вуха, внаслідок якої збільшується об'єм ендолімфи в його порожнині, і вестибулярний апарат починає "глючити". Це ще більш рідкісна причина вертиго, що супроводжується нудотою, блювотою, шумом у вухах і зниженням слуху на одне вухо.

Вестибулярний нейроніт - запалення нервового вузла, розташованого у внутрішньому вусі. Причина цього запалення до кінця не вивчена: згідно з однією з теорій, це вірусне захворювання. У такому разі напад системного запаморочення буде раптовим і тривалим, супроводжуватиметься нудотою, блювотою і порушенням рівноваги. Захворюванню може передувати респіраторна вірусна інфекція. Найчастіше протягом 2-3 днів поступово ці симптоми зникають. По завершенні гострого періоду в деяких випадках зберігається ілюзія руху під час лінійних прискорень, приміром, у ліфті або автомобілі.

Рівновага в м'язах

Розобравшись з основними порушеннями, які трапляються з вестибулярним апаратом, можна перейти до іншої системи, що забезпечує нашу координацію в просторі, - пропріоцептивної.

Пропріоцепція - це вид чутливості, яку забезпечують спеціальні структури, рецептори, у наших м'язах, зв'язках, що визначають їхній тонус і ступінь розтягування, а також нерви, якими інформація надходить до певних відділів мозку та доповнює інформацію, отриману від вестибулярного аналізатора.

Різниця тонусу певних груп м'язів, ступінь розтягування сухожиль дають нам змогу розуміти, в якому положенні перебувають частини нашого тіла, навіть якщо ми їх не бачимо. Завдяки цьому аналізатору ми можемо малювати, писати, грати на гітарі та робити багато інших речей із заплющеними очима.

Якщо з якоїсь причини без зміни положення тіла в просторі рецептори з різних боків посилають неоднакові сигнали, які не підтверджують інші аналізатори, з'являється відчуття нестійкості, "підкручування", хиткості. Такий стан називають несистемним, неістинним, запамороченням. Нерідко трапляється така скарга за болю в шиї через проблеми з хребтом унаслідок асиметрично підвищеного м'язового тонусу.

Ще одна відносно часта причина порушення пропріоцепції - це симетричне ураження чутливих нервів ніг і рук, що має назву "поліневропатія" та трапляється, наприклад, у разі цукрового діабету, гіпотиреозу, тривалого та регулярного зловживання спиртними напоями тощо. Запаморочення буде несистемним. Переважна скарга - хиткість під час ходьби, відчуття, що підлога - м'яка. Таке захворювання без зусиль може діагностувати невролог під час огляду і підтвердити за допомогою спеціального дослідження - електронейроміографії, яка є в цьому разі золотим стандартом діагностики.

Хвилююся і падаю

Існує ще одна велика група причин несистемного запаморочення - це емоційні порушення. А саме - тривога і депресія.

Симптоми тривоги і депресії багато в чому схожі і перекривають один одного, найчастіше тривалий тривожний розлад провокує відчуття повного духовного паралічу, безвиході, безпросвітності, тобто депресії. Для таких станів характерні занепокоєння через дрібниці, різноманітні страхи, відчуття напруженості й скутості, тяжкості в грудній клітці, серцебиття, порушення сну, травлення, плаксивість, зміни настрою. Запаморочення в такому разі описується як туман, важкість у голові, схожа на стан сп'яніння, відчуття сильної слабкості, через яку "ноги не тримають" і от-от відключиться свідомість.

Такі порушення добре піддаються корекції, і якщо з вами трапилася така неприємність, то ваші лікарі - невролог і психотерапевт.

Ліки від голови

Не варто забувати про те, що причина запаморочення може критися в ліках, які ви приймаєте.

Список лікарських препаратів з таким побічним ефектом, як запаморочення, величезний. Це і анальгетики, і антигіпертензивні засоби, і бетаблокатори, і нестероїдні протизапальні засоби, і засоби для лікування виразкової хвороби, психотропні препарати, гормони та багато інших. Однак якщо в списку побічних ефектів ви знайшли запаморочення, зовсім не обов'язково, що воно розвинеться саме у вас.

З'ясувати, чи винні в запамороченні ліки, дуже просто: у разі скасування препарату або зниження дозування всі симптоми минають.

Особливу настороженість і лікаря, і пацієнта мають викликати аміноглікозидні антибіотики. У списку їхніх побічних ефектів - ураження внутрішнього вуха, і воно з великими труднощами піддається лікуванню. Тому самолікування може призвести до поганих результатів.

Автор: Світлана Сергєєва